Бібліотека для
дорослих м. Берестечко презентує поезію своїх
читачів
Вірші
Анастасії Вараніцької
Колискова
У колисці спить дитя,
Його мати колиха.
Місяць світить за вікном,
Співа зорям перед сном.
Мама колиха маля
Й
тихо-тихо примовля:
- Спи, Тарасе, спи синочку,
Закрий свої маленькі очі.
Засни, прошу тебе, засни,
Нехай присняться тобі сни,
Де вільним ти живеш на світі,
Де вільними є твої діти,
Де ти не стиснутий змією долі.
Спи, Тарасе, спи, синок,
Бо прийде скоро ранок.
Він украде у тебе мрію,
У полі, наче пил,
розвіє…
Мій
Шевченко
У цей осінній хмарний день,
Що сонця до душі не підпускає,
Прошу натхнення я у Вас,
Бо біль нестерпний серце крає.
Підношу руку до листа,
Щоб враз моїм натхненням стали
Любов, і честь, і доброта,
І
Ви на срібнім п’єдесталі.
Ви – муза, Ви – моє життя,
Що наче лист тендітний на тополі.
Ви – вічність, Ви – моє буття,
Ви – справжній Лицар сили волі.
Ще змалку вчили Ви мене
Із сторінок своєї книги,
Що все святе, що в мене є –
Це Бог, батьки і землі
Батьківщини.
Хоч виросла, покинула дитинство,
Та «Кобзаря» я перечитую завжди,
Коли потрібні Ви з своїм намистом
Натхнення, віри, доброти.
Пишу рядки ці я до Вас, Тарасе,
І дякую, що у душі моїй завжди
Ви темряву, неначе місяць ясний
Пронизуєте світлом весняним.
Вірші
Назара
Житнюка
Берестечко
О Берестечко який же я щасливий
Що народився я у цім краю
Де солов’ї співають
де ріка шумить
І де світанок кожен неповторний
Де сонце світить
де радіють діти
Де кущ калини рясно зацвіта
де небо синє – синє
Де журавлі клекочуть …
О Берестечко дякую за це
Я дякую за все це Україно
Я дякую тобі і
лиш тобі
Бо ти козацтва долю породила
бо ти створила цей
Дякую тобі !!!
Літо
Це було жаркого ранку,
вода в річці аж кипить.
Час ішов ще до сніданку
Люду в річці аж кишить.
Всі купаються, радіють
Сонце стиха гомонить:
– Всі
купайтеся, радійте,
А я буду вам світить.
Всі радійте без зупину,
поки буде літо жить.
А коли настане осінь
не сумуйте, не спішіть!
Я вернуся літнім ранком,
чи світанком у росі.
Повернуся із вітанням
чи усмішкою в душі.
Вірші
Анатолія Занічковського
Біда
прийшла в Волинський край.
Мирний
край,оспіваний піснями.
Прийшла біда
у цинкових гробах.
Біда!-не
описати це словами.
Чорна
стрічка мов змія
Розповзлася
по Волині
І батьки
своїх дітей
Хоронити
мусять нині.
Стоять
дітки біля трун
Схоронили
вони тата.
Жінки в
чорному стоять
Чоловіка
схоронили ,брата.
Смерть
забрала молодих...
Полягли
в бою за Волю!
За
Державу та за Мир!
За
Народ,за кращу долю!
***
Я є
народ, народ України!
Я прагну
свободи і миру усім.
Досить
ідолам бити поклони.
Стануть
Храми на місці святім.
Досить чоботом нашу землю топтати.
Тут пращури наші лягли в боротьбі!
Український Народ ворогам не здолати!
Бо у нас Україна одна...у цьому житті!
***
В душі у
нас... живе ще страх!
Віками
його у нас впихали.
Хто був
не згідний,волю мав-
За
грати!А кого й вбивали.
Прийшла
пора воскреснути душею.
Очистись
брате,скинь кайдани ці!
Покайся!Помолись...
і ти побачиш
Що
посмішка засяє на твоїм лиці!
І станеш
вільним,зникне страх!
Цей
страх нам жити заважає...
Мучить!Рабів
він робить з нас,
Убити
душу він жадає...
Ти вільний
,ти вже не раб!
Борись
ти за свою свободу!
Вставай
в ряди борців
таких як
сам
Стань
захисником
свого
Народу!
Повстанський марш
На
барикадах Герої стоять!
Нашу
Свободу Вони боронять!
Щільніють
ряди,народ не здолати,
Влада
бажає всіх кинуть за грати.
На
барикадах Герої стоять!
Вибух
гранати,кулі летять...!
Голос
Народу! Не хочуть нас чути,
Стріляють
в Народ провладні рекрути.
Пісня
лунає...рекрути тремтять!
Життя
покладемо ми за Свободу!
Народ не
здолати, козацького Роду!
Вибух
гранати,кулі летять...!
Життя
покладемо ми за Свободу!
Ми є
Народ...козацького Роду!
