Присвячено до Міжнародного дня людей з обмеженими можливостями.

У приміщенні бібліотеки для дорослих діяла виставка – інсталяція  творчих робіт підопічних та персоналу Берестечківського психоневрологічного інтернату.

Були представлені різні види  декоративно-ужиткового мистецтва:  

   

- вишивки хрестиком, бісером і стрічками Гіль Алли, Коржевич Лариси, Лавринчук Наталії, Макарусь Мирослави, Петрук Надії, Приходько С.І., Ривачук М.М., Янкової Марії;

 

 

 

  - витинанки з бумаги, аплікації,  Гученко Оксани;

 - аплікації ;

 

 

 

- новорічні листівки, Дерево щастя, деревце "Ясен клен", та багато інших цікавих робіт. 

 

Також бібліотека підтримала ідею конкурсу на кращий літературний твір «Над долею моєю нахились», який стартував у листопаді в Берестечківському психоневрологічному інтернаті і триватиме до 19 грудня – Дня Святого Миколая. Презентуємо поезію підопічної інтернату Макарусь Мирослави Григорівни, 1977 року народження, інвалід з дитинства ІІ групи.

Молитовний роздум

 Не раз Господь допомагає,

Хранить в мені життя моє,

І від напасті визволяє,

І силу духові дає.

         Не раз доводиться й по бритві

         В житті непевному пройти.

         І тільки в лагідній молитві

         Благаєш: «Господи, прости!»

Тож хай мій дух, такий злиденний,

В молитві злине, наче птах,

Подякую за хліб щоденний,

За теплий одяг  і за дах.

Молитва

Пречистая Божая Мати,

Тебе повсякчас пам’ятаю,

Коли прокидаюсь і спати

В покірній молитві лягаю.

 

У вірі щоб нам святкувати

Й подяці сердечній Різдво,

Коли через тебе з’єдналось

І Боже, і людське єство.

 

Господь нам зробив таку ласку,

Вчинив так багато чудес:

Зціляв геть усіх, а на Пасху

Умер на хресті і воскрес.

Зимовий день

Сонце з низька споглядає

На засніжений лісок,

А в його промінні сяє

Діамантовий сніжок.

 

І пощипує за щічки

Так приємно морозець,

Й скаче спритно коло річки

Цвірінькливий  горобець.

 

Недалечко і ворона

Сіро дзьоба все: «Кар-кар!»,

І бурулькова корона

Хоч і грізна – Божий дар.

 

З кожним кроком під ногами

Так кумедно все рипить.

Я сніжиночку до мами

Принесу, щоб розтопить.

Надежда

Не говори мне, что мороз,

Быть может, не допустит лета.

Взгляни, уже плывёт Эос

Зарёю летнего рассвета.

 

Поголубели небеса

Над, правда, белыми лугами.

Да, вся весенняя краса

Ещё покрытая снегами.

 

Но солнце светит все сильней

И мне не хочется поверить,

Что теплотой своих лучей

Оно мороз не одолеет.